Педагоги будуть знати:
1. Що таке «ляльки-персони»?
Навіщо використовувати ляльок?
Користь дітям.
Інструмент для роботи педагогів.
2. Як знайомлять групу з лялькою-персоною.
3.Як складати історії для ляльок-персон.
Висновок
1.Що таке «ляльки-персони»?
Ляльки-персони – це не іграшки для дітей, а інструмент для педагога. Для кожної ляльки створюють її особисту індивідуальність (ідентичність), закріплюють за нею певну історію життя, наділяють особистісними рисами, родиною і культурним походженням, уподобаннями, страхами та здібностями.
Лялька «приходить» у гості до дітей в групу, коли вони збираються в колі для спільної розмови, і вихователь розповідає їм про щасливі й не дуже радісні ситуації, які з нею сталися.
Ляльки-персони – це практична методика, що сприяє соціальному і психологічному розвитку дітей, виховує емпатію і допомагає організувати розмову з дітьми про складні питання розмаїття та інклюзії:
· фізичні особливості (особливості зовнішності);
· особливі освітні потреби;
· інвалідність / інклюзія;
· внутрішньо переміщені діти;
· гендер;
· культура й віросповідання;
· приналежність до певного соціального прошарку;
· здоров’я; ВІЛ і СНІД.
Користь дітям.
Ляльки-персони та їхні особисті історії допомагають дитині:
· краще усвідомити власну індивідуальність;
· навчитися позитивно сприймати себе, власні культуру, соціальне походження, сімейні обставини.
Ляльки та історії, які вони «розповідають», − це ефективна інноваційна педагогічна методика, що дає змогу в комфортний і незагрозливий спосіб усувати упередження і дискримінаційну поведінку.
Ляльки допомагають долати ексклюзію, підтримують тих, хто потерпає від неї, та дають змогу кожній дитини почуватися частиною колективу.
Ці персонажі та їхні історії виховують у дітей відчуття справедливості, допомагають розвинути здатність співчувати, слухати інших і вчитися в них. Під час занять із використанням цієї методики в невимушеній атмосфері обговорюються складні питання.
Ляльки несуть позитивні посили, але без повчання і рутинних настанов.
Ляльки допомагають дитині почуватися достатньо захищеною, аби виражати власні почуття та ділитися гнітючими переживаннями.
Цей метод дає дитині розуміння, що й інші люди також переживають щось подібне і що цими переживаннями можна ділитися.
Поступово у дітей поповнюється словниковий запас, вони опановують і починають користуватися словами, що описують почуття ляльок та відображають їхні власні емоції.
Під час роботи з ляльками-персонами діти на практиці вдосконалюють навички вирішення проблемних ситуацій, оцінюють різні варіанти їх залагодження й обирають ті, які найімовірніше приведуть до успіху.
Мета полягає в тому, щоб навчити малечу переносити досвід і навички, засвоєні під час взаємодії з ляльками, на реальні ситуації їхнього повсякденного життя.
Інструмент для роботи педагогів.
Заняття з використанням ляльок дають педагогам змогу:
· підвищити рівень участі дітей;
· спонукати їх активно слухати та розвивати у дітей відповідні навички;
· приймати відповіді кожної дитини і надавати позитивний зворотний зв'язок;
· не нав’язувати дітям власні ідеї;
· реагувати на проблемні питання, які виникають в дитячому колективі (або на запит батьків).
Таким чином Ляльки-персони дають змогу проводити ефективні, стимулюючі та цікаві бесіди, спрямовані на подолання дискримінації, формування емоційної грамотності, обговорення проблем рівноправності, заохочення особистісного зростання дітей у безпечній і психологічно комфортній атмосфері. Ляльки та їхні особисті історії спонукають до співчуття, допомагають усвідомити, що прізвиська, дражніння, виключення з гри і несправедливе поводження завдають такого ж болю, як стусани чи інші агресивні фізичні дії.
2.Знайомимо групу з лялькою.
Візьміть ляльку на руки і представте її дітям. При цьому слід говорити звичайним тоном. Нехай лялька час від часу щось «шепоче» вам на вухо.
Можна сказати дітям, що вони не зустрічалися з цією лялькою раніше, але невдовзі стануть добрими друзями. Ляльку можна провести по колу, щоб діти привіталися.
Зауважте, що лялька не любить, щоб її роздягали чи смикали за волосся, або зупиніться і запитайте ляльку чи не заперечує він/вона, щоб його/її обняли.
Під час першого візиту ляльки не потрібно розповідати її особисту історію, ви лише знайомите дітей з нею. Коротко представте цей персонаж: зазначте 3 – 4 важливі деталі про родину персонажу, уподобання, звички, зацікавлення. Презентація ляльки під час знайомства має бути короткою, інформативною і цікавою.
Головне завдання цього етапу – привернути увагу дітей, зацікавити тим, що відбуватиметься з лялькою надалі. У них має виникнути бажання поділитися інформацією зі свого життя саме з нею.
За допомогою запитань спонукайте дітей ділитися своїм досвідом / інформацією про себе.
Ляльки-персони – це не звичайні іграшки чи маріонетки з лялькового театру. Створюючи неповторну індивідуальність ляльки, її особистість, педагоги перетворюють персонаж на «людину» певного віку, статі, з ім’ям, власними характером, родиною, культурною приналежністю тощо.
Щоб персонажі були достовірними педагоги мають докладно продумати важливу фактичну інформацію. Наприклад, де лялька мешкає, спить, якою мовою чи мовами спілкується, що їй подобається, а що ні, що вона добре вміє робити, а що поки не вдається, що її лякає чи змушує хвилюватися.
3.Складаємо історії для ляльок-персон.
Якщо ви придумуєте історії, які стосуються життя дітей, то вони їм сподобаються, вони активно долучатимуться до обговорення. Коли ви починаєте працювати з ляльками, використовуйте звичайні повсякденні сценарії з радісними подіями, і лише згодом переходьте до сумних історій чи складних ситуацій. Продовжуйте чергувати щасливі історії з історіями про емоційні та соціальні проблеми. Ви вирішуєте, чому лялька розповідатиме ту чи іншу історію та визначатимете, чого саме діти мають навчитися, або що вони мають відчувати.
Ви маєте добре знати історію кожної ляльки, щоб вибрати ту, яка найбільше відповідає характеру життєвої ситуації, про яку вона розповідатиме дітям. Звісно, не завжди можна передбачити реакцію дітей.
Цікаві сюжети, в яких описуються сильні емоції (наприклад, коли йдеться про конфлікти між дітьми, які не можуть поділити іграшки, або про виключення з гри), допомагають зробити історії реалістичними та привернути дитячу увагу.
Історії можуть стосуватися проблемних питань, які вже виникали, або тих, які ви плануєте запобігти.
Коли ви складаєте історії на основі реальних випадків, які відбувалися в закладі чи про які вам розповіли батьки, рекомендується вибрати ляльку іншої статі, культурної приналежності чи з інакшим складом родини, щоб дитина не впізнала себе і щоб її не впізнали інші діти. Тобто намагайтеся не привертати небажану увагу до цієї дитини.
Важливо заздалегідь продумати, які емоції має викликати в дітей конкретна історія і як діти можуть на неї відреагувати. Описуйте ситуації, що дають змогу досліджувати позитивні та негативні емоції. Історії про складні ситуації, з якими стикалися діти, ймовірніше викликатимуть у них співчуття та емпатію.
Обговорення почуттів та ідей – значно важливіше за пошук ідеального вирішення проблеми. Заохочуйте дітей називати почуття (свої власні та персонажа), слухати один одного, висловлювати свої ідеї та співпереживати ляльці. Аналізуючи почуття ляльок, діти починають розуміти їхні мотиви, тобто те, чому саме вони так поводилися і думали. Дітям подобається давати поради і висловлювати пропозиції лялькам, а також говорити про свої власні вчинки та ситуації, які траплялися особисто з ними.
Висновок
Так за допомогою ляльки-персони діти можуть знайти розраду в усвідомленні того, що не лише вони переживають болісні почуття («я не один такий», «він такий само, як я»). Допомагаючи лялькам вирішувати їхні проблеми, малюки отримують можливість висловити власні почуття, які тримають у собі, та дізнаються, що коли поділишся з кимось своєю проблемою ˗ стає легше.
Історія може засмутити, особливо, якщо відображає їхнє власне життя, втім,, вона може й сприяти виробленню навичок для подолання складних життєвих обставин. Якщо окремі діти не дуже задоволені певними своїми якостями, педагог може розповідати історії, в яких персонажі позитивно сприймають подібні аспекти своєї особистості або навіть пишаються ними. Такий педагогічний прийом допомагає дітям побачити себе в новому світлі.
